У кожного своє розуміння конфіденційності та інформаційної безпеки у рамках різних контекстів. Дехто не переймається темою взагалі, нехтуючи поширенням своїх персональних даних, аргументуючи це їх повною "непотрібністю". Наочним історичним прикладом колись "нікому непотрібної" інформації, був виток облікових даних єврейських громад у фашистській Германії - коли водномить, здавалось би побутові дані стали питанням виживання мільйонів людей. З іншого боку, такі сфери, як об'єктивна журналістика та альтернативні технології зазнають тиску, і сусідня диктатура - тому наглядний приклад, де недавно бравий анон сьогодні боїться писнути "проти" в глибинах своїх мешів.
Цей матеріал не має на меті когось навчати, переконувати чи нав'язувати паранойю. Тут немає практичних рекомендацій для жодного з тлумачень приватної інформації. Це виключно моя суб'єктивна фіналізація отриманого досвіду по темі інформаційної гігієни, з точки зору користувача, а не спеціаліста сфери безпеки: зокрема, до вивчення того, як працюють мережеві технології та після.
Передісторія
Мій шлях в мережі Інтернет почався незадовго до популяризації його в Україні. Не зважаючи на той факт, що технологія вже давно була поширена на заході, в Україні, мережа все ще сприймалась не серйозно і через тодішню швидкість, слугувала більше для пошуку друкованої інформації (смішно задувати, але вже тоді Інтернет був джерелом прибутку для піратського передруку брошур на ринку "Караваєві Дачі") тоді ніхто не міг подумати, що Інтернет стане основою сучасної торгівлі, міжнародного зв'язку, а через вартість послуг провайдерів і обмеження швидкості - колись Youtube замінить телевізор чи ПК.
В мене відносно пізно з'явився комп'ютер, я закінчував вищу медичну освіту на якому і серед багатьох хобі, у вільний час писав статті та різні замітки в MS Word, зберігаючи їх просто до локальної теки. Але Інтернет змінив все, з його появою, нарешті я міг ділитися своїми роботами з іншими та більше того - не шукати потрібну інформацію в книжкових магазинах, де якість технічної літератури була просто водою у порівнянні з авторськими блогами; дуже скоро почав робити свої сайти і в мене почали з'являтись перші комерційні замовлення. Так, поступово став поглиблюватись в технічну сферу, яка почала займати 100% мого студентського часу, а потім й стала основною роботою.
Оскільки через тодішню швидкість мережі ринок е-комерсу в Україні розвивався повільно, час від часу мені траплялись замовлення на закордонному рику, де крім того, що фігурували інші суми, попиту було в рази більше. Але була одна проблема: фінансові операції з країнами пост-СНД, зокрема через популярний на заході Paypal, були не доступні. Тоді я вперше зіткнувся з якимось невидимим бар'єром, не справедливістю, що відгороджує мою країну з тими ямами на дорогах від цивілізованого світу. Тоді прийшло розуміння, що Україна перебуває в штучній ізоляції, через корупцію та "договірняки" з російською мафією, з'явився певний дух протесту до системи, а з ним - вивчення технологій, що близькі свободі по духу: зокрема - OpenSource.
Децентралізовані технології
Одного разу, я прочитав новину про реліз Bitcoin - свого роду розрахункову систему накшталт електронної пошти, тільки для грошей. При чому, на відміну від тодішніх централізованих контор типу WebMoney (з яких також на закордонному ринку було мало толку) нова криптовалюта не мала центрального органу та не мала географічних обмежень. Це для мене стало просто з'їздом даху в плані потенційних можливостей. Але була одна проблема: вона була нікому не відомою і щоб отримати 50 доларів, доводилось пояснювати кожному замовникові як встановити гаманець, де обміняти "реал" в його країні та як переказати гроші :)
Тим не менше, це мало певний результат, а схожі технології, що базувались на Bittorrent - стали дружніми та цікавими, оскільки в ньому не було такого поняття як "модерація" та "злий адмін" взагалі. У ті часи з'являлось багато інших цікавих проектів по типу Twister, ZeroNet, IPFS і т.д., які також мали на меті свободу поширення та доступу до інформації та свободи слова. Відбувся свого роду бум, тоді альтернативні, зокрема соціальні мережі отримали великий імпульс і затягнули мене своєю цікавістю в "діпвеби", де й провів багато часу на ентузіазмі, зокрема ще й тому, що інтелектуальний рівень їх користувачів був у рази вищим за "юзвірів" популярних порталів. Було чому повчитись.
Але пройшло більше десяти років і можна побачити, що майже всі альтернативні платформи мертві. Bitcoin, замість вільного засобу розрахунків, став чорною дірою для спекуляцій, де лох - не мамонт. Пам'ятаю єдиний магазин в Києві, де колись офлайн за біткоїн можна було купити пончик, вже мабуть закрився. Звісно, сьогодні вам продадуть пончик в іншому місці, але це не те, чим мало стати взагалі. Чому так? Давайте розглянемо технічну сторону цього питання, адже для інших сфер - є свої спеціалісти.
На мою думку, ахіллесовою п'ятою всіх революційних технологій, є використання ними класичних засобів зв'язку. Так, на прикладі Bitcoin, щоб підключити свій гаманець до спільного реєстру блокчейн, потрібно з'єднатись з певним сервером DNS, який надасть вам IP адреси публічних вузлів Bittorrent, через які вже можна отримати дані поточних блоків. Оскільки весь ланцюг з'єднання не включає принципово нових засобів комунікації, такі канали можуть бути повністю заблоковані, а їх провайдери - притягнуті до відповідальності, як тільки певна "революційна" технологія почне заважати централізованій економіці (будь вона легальною або корумпованою).
Іншим моментом децентралізованих рішень, є складна архітектура їх роботи. Оскільки децентралізовані засоби зв'язку від початку були створені для військового застосування, вони не передбачали роботи з такими об'ємами даних та кількістю користувачів, яких сьогодні вимагає цивільна сфера. Наприклад, якщо запустити сервер IPFS, можна побачити, що фонове споживання трафіку складає приблизно 1 мегабіт на секунду і це "на холостих" і при відносно малій кількості пірів у мережі - близько 400. Можна уявити, що станеться з каналом та акумулятором мобільного пристрою (де кожен пір являє собою хеш-суму) при підключенні до рою мільйонів користувачів одночасно. По цій причині, користувачі криптовалют часто користуються "легкими" гаманцями, тобто такими, які підключаються до мережі на стороні серверу, а користувачеві видають ті само порожні цифри балансу, які надає по суті звичайний банк.
З точки зору приватності, на мою думку, децентралізовані рішення є парадоксально найбільш вразливими, оскільки в таких мережах користувач надає свою адресу усім її учасникам. Тому якщо справа стосується публікації "чутливих" даних, то потрібно спочатку приховати адресу і вже після того підключатись. Насправді зробити це не так просто, оскільки звичайний VPN може працювати тільки для певного інтерфейсу програми, у той час як на фоні, вона також може підключатись до сторонніх сервісів, використовуючи інший протокол чи зовнішню бібліотеку службового сервісу, через білий IP. Для рядового користувача, це майже непосильне завдання, оскільки потребує окремої збірки операційної системи на певному залізі.
Fediverse
Таким чином, еволюційно на зміну повній "децентралізації" як такої, приходять "федеративні" рішення: коли багато невеличких серверів формують одну спільну екосистему Fediverse, яку ще називають "сузір'ям". Яскравим і найбільш вдалим прикладом реалізації є соціальна мережа мікро-блогінгу Mastodon.
Обраний сервер, або "провайдер", тут виступає вже у якості проксі та свого роду, додатковим "фаєрволом" для користувача. Можна збитись в певні кучі по інтересам і тусити у вузьких колах однодумців, де в інших місцях вас за такі само пости виженуть або заблокують, але знову таки до тих пір, допоки адміну це подобається або його чи його хостинг-провайдера разом з вашими персональними даними не візьмуть за дупу в юрисдикції тієї країни, де він знаходиться.
Недоліком федеративних рішень є також відсутність будь яких гарантій зі сторони їх "диких" провайдерів, ваш контент може бути так само легко втрачено як і додано. Це знову таки, рішення "зробити сервіс нікому не потрібним, для того, щоб його не заблокували". Ну і звісно, приватні кампанії фізичних осіб рідко слідують наданим ними самими угодам обробки персональних даних користувача, на відміну від медіа холдингів США, таких як Twitter, Facebook тощо.
Mesh, TOR, Onion
Існують різні технології тунелювання (TOR), заплутування маршрутів (Onion) та віртуальних мереж (CJDNS, Yggdrasil та інших). Всі їх об'єднує спільна риса: вам потрібно якось до них підключитись. Так, можна орендувати VPN, або ланцюг з таких, але кожен з них буде посилатись на початковий вузол, а маскування трафіку під "443" (через наприклад Shadowsocks) можна легко викрити шляхом перебору протоколів під час рукостискання (handshake) з публічним вузлом. Тому отримання таких даних - це просто "питання потреби"
Як варіант, можна взагалі не використовувати Інтернет і уявити собі світ, де кожен юзер роздає по Wi-Fi точку Yggdrasil, але цього мабуть ніколи не станеться. У разі гіпотетичної катастрофи, ймовірно будуть так само використовуватись стандартні протоколи IPv4/IPv6 для побудови класичних локальних мереж, допоки вони знову не з'єднаються і не утворять собою нову мережу Інтернет.
Ще однією стороною проблеми анонімізації, яку обіцяють технології вище - неможливість приховування такими засобами цифрового відбитку. Наразі, вже кожному доступні технології штучного інтелекту, які наочно демонструють можливості конверсії будь яких аналогових об'єктів, у нашому випадку з копірайтингом - це може бути як використання діалекту чи навіть пунктуації.
Альтернативні протоколи
Альтернативний протокол передбачає фундаментально новий підхід в обміні інформацією, який невідомий моніторинговій стороні. Це може бути наприклад аналоговий радіо-зв'язок, що використовується в морі.
Тут мало що можу сказати, маю досвід перебування в окупації, де не те щоб сховатись серед іншого трафіку, але й випромінювати будь який сигнал - самовбивство. Навіть за відсутності радіо передавання, звичайний дріт чи обладнання знищується тими, хто проводить зачистки. Якщо у вас потім знайдуть взагалі будь який пристрій, якого не мало бути - про наслідки думайте самі.
Отже колись романтична віра в технології пост-апокаліпсису, на ділі виявилась плацебо. У форс-мажорних обставинах, ви не зможете користуватись зв'язком як таким, без ризику бути виявленим, навіть якщо це ліхтарик та азбука морзе. Тож цивільний формат зв'язку забезпечується виключно екосистемою тієї країни, де ви знаходитесь і ймовірно користуватись іншими засобами, окрім ліцензованих - не зможете.
Веб протоколи
Щодо цивільного середовища, не так давно, відкрив для себе старі-нові Веб-протоколи, зокрема Gemini. Пам'ятаю, як задумувався про щось схоже, але було чим займатись окрім як розвивати цю думку матеріально. Але не так давно, знову наткнувся на концепцію мінімалізму, яку пропонує протокол Gemini у якості інструмента приватності. Тут немає JS, Cookies та всього того, з чим бореться Ublock та не намагається зовсім - жоден із сучасних Веб-браузерів.
Утім, на практиці, досить рідко відвідую Geminispace, оскільки по-перше мало україномовного контенту, в той час як англомовний мені просто не цікавий (бо спільнота живе там своїм життям, до якої мені просто наразі немає діла). З іншого боку, сторінки Geminispace всі однотипні, не зручно читати великі тексти, а щоб переглянути зображення, потрібно спочатку підвантажити, натиснувши на посилання (приватність, все таки).
Стосовно конфіденційності користування - це звичайний собі веб з моделлю "клієнт-сервер", з тією лише різницею, що всі колись асинхронні запити та завантаження зображень ви будете робити вручну. Такий собі формат "я знаю, на що йду" (хоча не варто забувати про DNS на шляху таких "знань")
Класичний Інтернет
Колись так обожнюваний мною Інтернет, після вивчення базових принципів його роботи, сьогодні для мене виглядає як технологічне решето: через браузер відбувається купа фонових JavaScript звернень до третіх серверів без мого відому, Cookies, з їх імпотентними банерами на кожному сайті.
Частина Веб-контенту взагалі еволюціонувала у збереження десь в базах даних месенджерів по типу Телеграм, але тут окрім IP, зливається невідомо кому ще й номер телефону а також, в залежності від застосунку - гео-дані та мета дані пристрою. Я не розумію, яким чином в умовах війни, в Телеграм присутні офіційні державні агентства, зокрема такі, що функціонують на окупованих територіях, адже це просто самовбивство для потенційних громадян що там лишились але за відсутності досвіду в сфері ІТ, користуються даним інструментом за офіційними рекомендаціями.
Висновки
Підсумовуючи сказане, на мою думку, будь який пристрій, що підключається до мережі - як не крути, є потенційною дірою. Навіть користуючись вільною операційною системою з відкритим кодом, не виключається ймовірність наявності неописаних багів, що мовчки використовуються відповідними спеціалістами. Постійно фігурують випадки контрибуцій з вразливостями, які потім спішно видаляють з репозиторіїв, але мільйони користувачів вже встигли встановити такі оновлення.
Конфіденційності для пристрою, підключеного до мережі Інтернет, на мою думку, просто не існує. Немає такого інструменту, що дозволить бути 100% впевненим. Приховати дані у сучасній мережі Інтернет, можна тільки не маючи жодних зв'язків з цією технологією, зробивши еволюційний крок назад, у часи палеоліту.
Переосмислення
Будь які інструменти анонімізації, ймовірно, суперечать початковим концепціям Інтернет, а використання таких просто створює ізоляційний вакуум та обмежує доступність інформації.
Щодо інструментів без цензури та вільної журналістики, анонімні джерела мають мінімальну вагу, оскільки не є перевіреними. Публікація ноунейма у хащах діпвебу просто не викличе резонансу. У цій справі, як і в інших сферах - потрібна відповідальність та мужність.
Свобода вибору, захист персональних даних, авторського права, надання гарантованих послуг (таких як хостинг для VPN), можливість висловлювати точку зору та користування перевагами цивілізованого світу, є результатом злагодженої роботи в багатьох сферах - оборонної, дипломатичної, соціально-ініціативної. Конфіденційність, сама по собі, як функціональна одиниця - не ефективна, особливо в такому середовищі як Інтернет. Мабуть, тут вона і не потрібна.
Цінуймо справжню свободу, а не імітацію. Допомагаймо тим, хто її боронить!
Ще немає коментарів