Алгоритмічна рекурсія - це за визначенням алгоритм, побудований зі стратегії Розділяй та володарюй (Divide-and-Conquer), в якому для зберігання підзадач використана LIFO структура даних, тобто, попросту кажучи, стек.

У таких алгоритмів натуральним чином є прямий хід, коли задача розбивається на дрібніші підзадачі, які заносяться в стек. Потім підзадачі витягуються зі стека по одній і вирішуються за таким же принципом, тобто розбиваються на ще дрібніші підзадачі. Розбиття триває до тих пір, поки підзадача не стане розв'язуватися тривіально.

А також у рекурсивних алгоритмів є зворотний хід, коли все дрібніші підзадачі вже вирішені і їх рішення тепер можна об'єднати в рішення більше завдання.

Наявність зворотного ходу (backtracking) - відмінна риса саме рекурсивних алгоритмів. Тобто в рекурсії завжди є зворотний хід. Ось, власне, "при чому тут рекурсія".

Не всім рекурсивним алгоритмам потрібен цей зворотний хід - деяким алгоритмам просто нічого не потрібно робити на зворотному ході. Але сам процес зворотного ходу в рекурсивному алгоритмі завжди присутній, хай навіть і незримо.

Тому якщо ви розглядаєте якийсь рекурсивний алгоритм (перебору або чого-небудь ще), то там завжди обов'язково буде і "повернення" (тобто зворотний хід). А вже як він використовується в вашому алгоритмі та чи використовується взагалі - залежить від алгоритму.

У рекурсивному алгоритмі розставлення N ферзів на шахівниці, підзадачею є завдання розставлення  m ферзів що залишилися (m < = N), коли перші N - m ферзів вже якось розставлені. Зворотний хід в цьому алгоритмі використовується тоді, коли ми раптом з'ясували, що підзадача не має рішення - ми повертаємо цей результат на попередній рівень рекурсії в процесі зворотного ходу і тим самим говоримо йому, що треба спробувати якийсь інший варіант розставлення N - m перших ферзів. А також, якщо вам доручено знайти всі можливі розстановки (а не якусь одну), зворотний хід рекурсії буде використовуватися для тих же цілей незалежно від того,  чи успішно  вирішена підзадача, чи ні.