Останні відповіді

  1. Деструктуризація - це процес розбору складного об'єкта (наприклад, об'єкта в мові програмування, структури даних або об'єкта JSON) на окремі складові елементи. Цей термін часто використовується в контексті програмування, але може також застосовуватися в інших областях.

    У багатьох мовах програмування, зокрема в JavaScript, Python, і мовах, які підтримують об'єктно-орієнтоване програмування, деструктуризація дає змогу зручно отримувати доступ до елементів об'єкта або масиву і присвоювати їх змінним одночасно. Зазвичай для цього використовуються спеціальні синтаксичні конструкції.

    Наприклад, у JavaScript можна використовувати деструктуризацію об'єктів так:

    const person = { firstName: 'John', lastName: 'Doe' };
    const { firstName, lastName } = person;
    
    console.log(firstName); // Виведе 'John'
    console.log(lastName); // Виведе 'Doe'
    

    У цьому прикладі ми розбили об'єкт person на окремі змінні firstName і lastName за допомогою деструктуризації.

    Деструктуризація дозволяє спростити доступ до даних в складних структурах і робить код більш зрозумілим та компактним.


  2. Додумався лише до того щоб записувати вкладені коментарі в Dictionary в якому ключі — це ID коментарів, а значення це List відповідей на коментар.

    Як на мене це і буде оптимальне рішення для даної задачі.

    Спочатку обходимо список коментарів і розділяємо їх на 2 групи:

    1. Список кореневих коментарів (наприклад: rootComments) у яких немає to_comment_id і з яких почнеться дерево
    2. Словник з відповідями (наприклад: childComments) на коментарі де ключ to_comment_id, а значення - це список коментарів зі вказаним to_comment_id

    А далі рекурсивно рендеримо дерево коментарів починаючи з кореневих коментарів:

    // Псевдокод 
    // Обхід кореневих коментарів
    <ul>
    @for(comment in rootComments)
    	// рендеринг віджету з коментарем
    @endfor
    </ul>
    

    Html віджет коментаря:

    <li>тут наш комнетар</li>
    @if(childComments.has(comment.id))
    	<ul>
    		@for(comment in childComments[comment.id])
    			// рекурсивний рендеринг віджету з коментарем
    		@endfor
    	</ul>
    @endif
    

  3. To build a comment tree from an array, you can follow these steps:

    1. Create an empty object to store the comment tree.
    2. Loop through the array of comments.
    3. For each comment, check if there is a "to_comment_id" property. If not, it is a root comment, so add it directly to the comment tree object.
    4. If there is a "to_comment_id" property, find the corresponding parent comment in the comment tree object.
    5. Add the current comment as a child of the parent comment.
    6. Repeat steps 4-5 until all comments are processed.

    Here is an example implementation in JavaScript:

    // Example comment array
    const comments = [
      { id: 1, to_comment_id: null },
      { id: 2, to_comment_id: 1 },
      { id: 3, to_comment_id: 2 },
      { id: 4, to_comment_id: 3 },
      { id: 5, to_comment_id: 4 },
      { id: 6, to_comment_id: 5 },
      { id: 7, to_comment_id: null },
      { id: 8, to_comment_id: 7 },
      { id: 9, to_comment_id: 8 },
      { id: 10, to_comment_id: 9 },
      { id: 11, to_comment_id: 10 },
    ];
    
    // Function to build comment tree
    function buildCommentTree(comments) {
      const commentTree = {};
    
      comments.forEach((comment) => {
        const { id, to_comment_id } = comment;
    
        if (to_comment_id === null) {
          // This is a root comment
          commentTree[id] = { comment, children: [] };
        } else {
          // Find the parent comment
          const parentComment = findParentComment(commentTree, to_comment_id);
    
          if (parentComment) {
            parentComment.children.push({ comment, children: [] });
          }
        }
      });
    
      return commentTree;
    }
    
    // Function to find parent comment in the comment tree
    function findParentComment(commentTree, to_comment_id) {
      for (const key in commentTree) {
        if (commentTree.hasOwnProperty(key)) {
          const parentComment = commentTree[key];
    
          if (parentComment.comment.id === to_comment_id) {
            return parentComment;
          }
    
          const childComment = findParentComment(parentComment.children, to_comment_id);
          if (childComment) {
            return childComment;
          }
        }
      }
    
      return null;
    }
    
    // Example usage
    const commentTree = buildCommentTree(comments);
    
    console.log(commentTree);
    

    This implementation will create a comment tree object where each comment is a child of its parent comment. You can then use this object to generate the HTML structure using the UL and LI tags as desired.


  4. Сервіс imageproxy може ігнорувати обмеження пам'яті, які встановлені через /etc/security/limits.conf. Це може бути пов'язано з тим, що supervisor запускає сервіс як дочірній процес, і можливо, у нього встановлені власні обмеження пам'яті.

    Щоб обмежити пам'ять для процесу imageproxy, ви можете використовувати параметри командного рядка imageproxy, які контролюють об'єм пам'яті, що може використовуватись. Наприклад, ви можете встановити обмеження пам'яті через флаг -memory. Наприклад:

    command=imageproxy -memory 500M
    

    Це обмежить пам'ять процесу imageproxy до 500М. Ви можете налаштувати відповідний розмір пам'яті в межах своїх потреб і обмежень.


  5. Схоже така поведінка відбувається через те що URL для ajax запитів такий самий як і для запитів без ajax (сервер визначає по заголовкам яку саме сторінку віддавати). Якщо для ajax запитів використовувати інший URL, то такої проблеми не виникає.

    Змінив код наступним чином:

    function ajaxLinkLoad(event, target) {
        var url = target.getAttribute('href');
    		
        // Додав в URL параметр ajax
        axios.get(url, {params: {ajax: 1}}).then(function (response) {
            document.getElmentById('content').innerHTML = response.data;
    				
            // А в історію записується звичайний URL без параметра ajax
            window.history.pushState(null, null, url);
        });
        event.preventDefault();
    }
    

  6. Існує безліч типів нейронних мереж, і кожен з них призначений для вирішення певних завдань та використовується в різних сферах. Ось деякі з основних типів нейронних мереж:

    1. Персептрон (Perceptron): Основний блок для багатьох інших нейронних мереж. Використовується для бінарної класифікації.

    2. Багатошаровий персептрон (Multilayer Perceptron, MLP): Складається з декількох шарів персептронів і використовується для різноманітних завдань, включаючи класифікацію та регресію.

    3. Зворотнє поширення (Backpropagation) нейронна мережа: Використовується для навчання багатьох інших типів нейронних мереж, зокрема MLP.

    4. Згорткові нейронні мережі (Convolutional Neural Networks, CNN): Ефективні для обробки зображень і використовують згорткові шари для виявлення патернів у зображеннях.

    5. Рекурентні нейронні мережі (Recurrent Neural Networks, RNN): Призначені для обробки послідовних даних, таких як текст або часові ряди.

    6. Довга короткострокова пам'ять (Long Short-Term Memory, LSTM): Вид рекурентних нейронних мереж, які здатні зберігати та використовувати інформацію на тривалий термін.

    7. Мережі довгої пам'яті і короткочасної пам'яті (Long Short-Term Memory, LSTM): Використовуються для роботи з послідовними даними і мають покращену здатність до вирішення проблем втрати градієнту.

    8. Автокодери (Autoencoders): Використовуються для витягнення важливих ознак з даних та стиснення і розгортання інформації.

    9. Мережі асоціативної пам'яті (Hopfield Networks, Boltzmann Machines): Використовуються для розв'язання завдань асоціативної пам'яті і оптимізації.

    10. Мережі денної пам'яті (Memory Networks): Використовуються для вирішення завдань, пов'язаних з розумінням та запитами до пам'яті.

    11. Трансформери (Transformers): Використовуються для обробки послідовних даних та роботи з прикладами з різних контекстів.

    12. Самоорганізуючі карти Кохонена (Self-Organizing Maps, SOM): Використовуються для кластеризації та візуалізації даних.

    13. Генеративні адверсаріальні мережі (Generative Adversarial Networks, GAN): Використовуються для генерації нових даних, таких як зображення або тексти.

    14. Трансформери для обробки мовлення (BERT, GPT, T5 і т. д.): Використовуються для завдань обробки природної мови, таких як машинний переклад, сентимент-аналіз та інші.

    Це лише деякі з основних типів нейронних мереж, і існують численні модифікації та комбінації цих типів для вирішення різноманітних завдань у машинному навчанні та глибокому навчанні.


  7. Для зміни мови інтерфейсу в Visual Studio Code слід виконати наступні кроки:

    1. Запустіть Visual Studio Code: Відкрийте Visual Studio Code на вашому комп'ютері.

    2. Відкрийте налаштування: Клацніть на значок шестерні в нижній частині бічної панелі, що знаходиться ліворуч. Це відкриє панель налаштувань.

    3. Оберіть мову: У полі пошуку введіть "Мова", і ви побачите опцію "Мова" (Language) у списку результатів.

    4. Виберіть мову: Клацніть на випадаючому списку під опцією "Мова" і оберіть мову, яку ви бажаєте встановити для інтерфейсу Visual Studio Code.

    5. Перезавантажте Visual Studio Code: Після вибору нової мови вам буде відображено повідомлення про необхідність перезавантажити Visual Studio Code для застосування змін. Клацніть "Перезавантажити зараз" (Restart Now), щоб завершити процес.

    Після перезапуску мова інтерфейсу Visual Studio Code буде змінена на обрану вами. Тепер інтерфейс Visual Studio Code буде відображатися в обраній вами мові, а також всі текстові повідомлення та підказки відповідатимуть обраній мові.


  8. Щоб відцентрувати блок div горизонтально та вертикально, можливі кілька підходів:

    1. Використовувати flexbox:

      .container {
        display: flex;
        justify-content: center; /* горизонтальне відцентрування */
        align-items: center; /* вертикальне відцентрування */
      }
      
    2. Використовувати position та transform:

      .container {
        position: relative;
      }
      
      .centered-content {
        position: absolute;
        top: 50%;
        left: 50%;
        transform: translate(-50%, -50%);
      }
      
    3. Використовувати grid:

      .container {
        display: grid;
        place-items: center;
      }
      
    4. Використовувати text-align (для горизонтального відцентрування) та line-height (для вертикального відцентрування):

      .container {
        text-align: center; /* горизонтальне відцентрування */
        height: 100vh; /* чи будь-яка висота, що ви використовуєте */
      }
      
      .centered-content {
        display: inline-block;
        vertical-align: middle;
        line-height: 100vh; /* чи замініть на відповідну висоту */
      }
      

    Будь-який з цих підходів може бути використаний для відцентрування div в залежності від ваших потреб та вказаних вимог до кросс-браузерності.


  9. Згаданий додаток copy-unicode-urls вже маїть додаток і для Файрфокса.


  10. У Laravel v10.20 з'явився новий метод createOrFirst(), запропонований Тоні Мессіасом (Tony Messias), який може дещо заплутати, оскільки в Laravel вже був firstOrCreate(). У чому ж полягає різниця?

    createOrFirst()

    Новий метод createOrFirst() призначений для кращої продуктивності в висококонкурентних середовищах та допомагає зменшити конфлікти, але вимагає наявності унікального індекса в базі даних.

    За допомогою createOrFirst ми інвертуємо цей процес і розраховуємо на те, що таблиці мають унікальний індекс. Спочатку ми намагаємося створити запис, і якщо ми отримуємо від бази даних виключення, і встановлюємо, що це порушення унікального індекса, ми намагаємося замість цього знайти відповідний запис. Таким чином, конкурентні процеси можуть розраховувати на характеристики ACID бази даних і більше не турбуватися про цю конфліктну ситуацію.

    firstOrCreate()

    firstOrCreate був оригінальним методом, і ось як він зараз визначений в документації:

    Метод firstOrCreate намагатиметься знайти запис в базі даних за допомогою вказаних пар колонка/значення. Якщо модель не вдасться знайти в базі даних, буде вставлено запис з атрибутами, отриманими в результаті злиття першого аргументу масиву з необов'язковим другим аргументом масиву

    Що ще круто в цьому новому методі, так це те, що тепер оригінальний метод firstOrCreate використовує новий метод createOrFirst під капотом. Отже, це відбувається наступним чином:

    • спроба знайти;
    • якщо не знайдено, спроба створення;
    • якщо відбувається порушення унікальності, спроба іншого пошуку через конфліктну ситуацію.

    Що використовувати?

    Я б сказав, що для більшості програм, оригінальний firstOrCreate підійде, і ви захочете використовувати createOrFirst тільки тоді, коли будете працювати в висококонкурентному середовищі з великими обсягами трафіку.


  11. <script
    	defer="defer"
    	type="application/javascript"
    	src="/path/script.js"
    ></script>
    

    1. C
    2. C++
    3. Go
    4. Rust
    5. Python
    6. Haskell